Досвід застосування трансанальної гемороїдальної деартеріалізації в хірургічному лікуванні геморою ІІ–ІV стадій, ускладненого кровотечею

Анотація

Метою дослідження був аналіз обґрунтованості та доцільності застосування транс­анальної гемороїдальної деартеріалізації (ТHD, Transanal Hemorrhoidal Dearterialization) в хірургічному лікуванні ускладненого кровотечею геморою ІІ–IV стадій. Проаналізовано застосування THD у 514 пацієнтів за період 2008–2021 рр. на клінічних базах кафедри хірургії № 3 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.  Середній вік пацієнтів склав 39,1 років. У 159 (30,9 %) пацієнтів був хронічний геморой ІІ стадії, у 299 (58,2 %) – ІІІ стадії, у 56 (10,9 %) – IV стадії. У всіх хворих були прояви кровотечі з гемороїдальних вузлів. Показанням до хірургічного лікування були або постійні кровотечі під час кожної дефекації, або епізоди профузних кровотеч. У 75 (14,6 %) пацієнтів був больовий синдром, пов'язаний із супутньою хронічною анальною тріщиною. 19 (3,7 %) хворим ТHD виконували при рецидивному (після раніше виконаних операцій) геморої. Середній термін перебування в стаціонарі становив 1,3 доби. Працездатність пацієнтів відновлювалася через 3–5 діб. З 2015 року ТHD виконувалось по оновленій авторами методиці, яка отримала назву дистальна доплер-контрольована деартеріалізація (DDD, Distal Doppler-controlled Dearterialization). При порівнянні THD до і після доповнення її DDD виявлене достовірне (р=0,00007) збільшення питомої ваги оперативних втручань при ІІІ стадії геморою при зберіганні якості та тривалості післяопераційного перебігу. Також достовірно (р<0,05) збільшилась кількість THD у поєднанні з операцією з приводу хронічної анальної тріщини, кількість операцій при рецидивному геморої, що свідчить про обґрунтованість та ефективність даної методики як операції вибору при хірургічному лікуванні геморою II–ІV стадій.