Порівняльний аналіз способів остеосинтезу при переломах нижньої щелепи на ділянці підборіддя (клініко-експериментальне дослідження)

Abstract

УДК 617.527:616.716.4]-0.89.84-089.168-035-092.6 А.В. Копчак Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СПОСОБІВ ОСТЕОСИНТЕЗУ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ НА ДІЛЯНЦІ ПІДБОРІДДЯ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ) Проведено порівняльну оцінку різних способів фіксації уламків нижньої щелепи при переломах у ділянці підборіддя, що базувалася на результатах імітаційного ком-п'ютерного моделювання і вивченні клінічної ефективності 56 операцій остеосинтезу. Модельний експеримент було проведено на тривимірній кінцево-елементній моделі з відтвореним переломом симфізу нижньої щелепи, що був закріплений з використанням різних технік фіксації. Встановлено, що фіксація перелому однією пластиною не забезпечувала необхідної жорсткості і надійності системи за будь-яких варіантів її розташування. Фіксація двома пластинами або фіксатором у формі прямокутної рамки була достатньою для адекватного сприйняття і перерозподілу навантажень, що відповідали пережовуванню м'якої їжі. Застосування однієї пластини доцільно при біомеханічно-сприятливих лінійних переломах нижньої щелепи лише в поєднанні з її шинуванням. При косих переломах і окремих типах уламкових переломів в умовах раннього функціонального навантаження найкращі результати забезпечувало встановлення двох мініпластин, а при багатоуламкових переломах і переломах з дефектом кістки виникала необхідність встановлення пластини збільшеної жорсткості на ділянці нижнього краю щелепи і додаткових фіксаторів у зоні альвеолярного відростка. Важливим чинником, що впливав на ефективність остеосинтезу, була міжфрагментарна компресія, яка збільшувала стабільність системи та в окремих випадках дозволяла зменшити кількість і розміри елементів фіксації. Ключові слова: нижня щелепа, підборіддя, остеосинтез, внутрішня фіксація, комп'ютерне моделювання. А.В. Копчак СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ СПОСОБОВ ОСТЕОСИНТЕЗА ПРИ ПЕРЕЛОМАХ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ В ОБЛАСТИ ПОДБОРОДКА (КЛИНИКО-ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ) Проведена сравнительная оценка различных способов фиксации отломков нижней челюсти в области подбородка, основанная на результатах имитационного компьютерного моделирования и изучении клинической эффективности 56 операций остеосинтеза. Модельный эксперимент проведён на трёхмерной конечно-элементной модели с воспроизведённым переломом симфиза нижней челюсти, закреплённого с использованием различных техник фиксации. Установлено, что фиксация перелома одной пластиной не обеспечивала необходимой жёсткости и надёжности системы при любых вариантах её расположения. Фиксация двумя пластинами или фиксатором в форме прямоугольной рамки была достаточна для адекватного восприятия и перераспределения нагрузок, соответствующих пережёвыванию мягкой пищи. Применение одной пластины целесообразно при биомеханически благоприятных линейных переломах нижней челюсти только в сочетании с её шинированием. При косых переломах и отдельных типах оскольчатых переломов в условиях ранней функциональной нагрузки лучшие результаты обеспечивала фиксация двумя минипластинами, а при многооскольчатых переломах и переломах с дефектом кости возникала необходимость установки пластин повышенной жёсткости в области нижнего края челюсти и дополнительных фиксаторов в зоне альвеолярного отростка. Важным фактором, влияющим на эффективность остеосинтеза, была межфрагментарная компрессия, которая увеличивала стабильность системы и в отдельных случаях позволяла уменьшить количество и размеры элементов фиксации. Ключевые слова: нижняя челюсть, подбородок, остеосинтез, внутренняя фиксация, компью-терное моделирование A.V. Kopchak COMPARATIVE ANALYSIS OF OSTEOSYNTHESIS TECHNIQUES USED FOR MANDIBULAR FRACTUTRES IN MENTAL AREA (CLINICAL AND EXPERIMENTAL STUDY) A comparative evaluation of different fixation techniques used for mandibular fractutres in mental area was performed on the base of computer modeling results and study of the clinical efficacy of 56 ostheosynthesis. Simulation experiment was conducted on a three-dimensional finite element model with a fracture of the mandibular symphysis, fixed using different techniques of osteosynthesis. It was found that the fracture fixation with single plate did not provide the necessary rigidity and reliability independently on its location. Fixation with 2 plates in or 3-D plates was sufficient for adequate perception and redistribution of loads, matching soft foods chewing. The use of a single plate was appropriate only in biomechanicaly favorable linear fractures of the mandible and only in combination with its splinting. In oblique fractures and certain types of comminuted fractures in terms of early functional loading installation of 2 miniplates provided the best results, while in multiple comminuted fractures and fractures with the bone defect it was the need for increased rigidity of the plate at the lower border of the jaw bone and additional fixators in the area of the alveolar process. An important factor that influenced the effectiveness of osteosynthesis was interfragmentary compression, which increased the stability of the system and in some cases made it possible to reduce the number and size of fixation devises. Key words: mandible, mental fractures, osteosynthesis, internal fixation, computer simulation. Поступила 25.02.14