Саліводіагностика порушень гомеостазу порожнини рота в дітей і підлітків (огляд літератури)

Анотація

In press

Актуальність. Саліводіагностика дає змогу відстежувати зміни локального й системного гомеостазу в динаміці. Метод посідає стійкі позиції серед інших діагностичних процедур завдяки простоті та зручності забору ротової рідини, а також неінвазивності процедури для пацієнта, що особливо актуально для дитячої стоматології.

Мета. Проаналізувати та узагальнити сучасні наукові уявлення щодо діагностичного та прогностичного потенціалу біомаркерів ротової рідини при різних стоматологічних захворюваннях у дітей і підлітків.

Матеріали та методи. Проведено наративний огляд літератури на основі пошуку в базах даних PubMed, Scopus, пошуковій системі Google Scholar та репозитарії Харківського національного медичного університету за період 2014–2026 рр. Проаналізовано 41 джерело, присвячене застосуванню ротової рідини для оцінювання стану тканин пародонта, виявлення схильності до карієсу та інших стоматологічних захворювань у дітей і підлітків. Огляд виконано в межах науково-дослідної роботи «Рання діагностика, профілактика та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей та підлітків» (2023–2026 рр.), номер державної реєстрації 0123U103116.

Етика дослідження. Для огляду відібрано публікації, автори яких повідомляли про дотримання біоетичних норм.

Результати. Показано, що карієсрезистентність пов'язана з вищими рівнями sIgA та антимікробних пептидів, тоді як розвиток карієсу, зокрема раннього дитячого карієсу, асоціюється зі зростанням вмісту загального білка, окремих метаболітів (ацетату, лактату, сукцинату), маркерів оксидативного стресу та специфічних протеїнів (муцинів, L-лактатдегідрогенази, SMR-3B). Запальні процеси в пародонті та мікробний дисбаланс (зокрема колонізація Candida albicans) супроводжуються підвищенням рівнів прозапальних цитокінів (IL-1β, IL-6, TNF-α), MIP-1α та MMP-7. Ортодонтичне переміщення зубів супроводжується змінами концентрацій електролітів, зростанням рівнів ферментів руйнування тканин (MMP-8, MMP-9, лужної фосфатази) і медіаторів ремоделювання кістки (RANKL, остеопротегерину), а також специфічною протеомною відповіддю (CD19, FAM20C, GNRHR). Розроблення портативних сенсорних систем і мікрофлюїдних пристроїв створює передумови для розвитку експрес-діагностики.

Висновки. Саліводіагностика залишається доступним та інформативним методом стоматологічних досліджень. Поєднання традиційних методів дослідження слини з молекулярними та біомаркерними підходами розширює дослідницькі можливості та відкриває перспективи для розвитку персоналізованих підходів у стоматології, зокрема дитячій.

Ключові слова: стоматологія, ротова рідина, діти та підлітки, карієс, захворювання пародонта, аномалії прикусу.