Сучасні методи діагностики та реабілітації когнітивних порушень при постковідному синдромі

Анотація

In press

Актуальність. Постковідний синдром часто супроводжується стійкими когнітивними порушеннями, які знижують працездатність і якість життя пацієнтів та потребують ефективних реабілітаційних підходів. Нейрореабілітаційні програми залишаються недостатньо стандартизованими, що зумовлює необхідність оцінки їхньої клінічної ефективності.

Мета. Дослідити ефективність програм нейрореабілітації для пацієнтів із постковідними когнітивними дисфункціями щодо відновлення когнітивних ‍‌функцій.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024) та схвалено комітетом з етики Харківського інституту медицини та біомедичних наук (протокол № 33 від 03.10.2024). Усі учасники надали інформовану згоду на участь у дослідженні, а отримані дані були знеособлені для забезпечення конфіденційності.

Матеріали та методи. Для аналізу динаміки когнітивного відновлення було включено 71 учасника, які завершили курс реабілітації. Оцінку проводили за допомогою тесту TAP (Test for Attentional Performance – тест для оцінки уваги) під час госпіталізації та після завершення лікування. Також використовувалися шкала FSMC (Fatigue Scale for Motor and Cognitive Functions – шкала втоми для оцінки моторних і когнітивних функцій) і тест MoCA (Montreal Cognitive Assessment – монреальська шкала когнітивної оцінки) для визначення рівня загальної та когнітивної втоми й наявності когнітивного дефіциту. Статистичний аналіз виконували із застосуванням описової та інференційної статистики. Розрахунки проводили з використанням програми Excel 365 (Microsoft, США). Дослідження проведено як приватна ініціатива авторів, без грантової підтримки та державної реєстрації теми.

Результати. Середній вік учасників становив 49,5 року (SD (Standard Deviation – стандартне відхилення) = 10,10), 70,4 % (50 з 71) були жінками. Середній час від моменту інфікування COVID-19 – 29 місяців (SD=8,11). Виявлено, що 27,0 % пацієнтів мали когнітивний дефіцит (MoCA<26), що виявилося суттєво нижчим порівняно з вибулими учасниками (38,0 %, p<0,001). Після реабілітації спостерігалося покращення за всіма підшкалами TAP: патологічні реакції за часом знизились у підтестах на пильність із 70,4 % до 50,7 %; тривалої уваги – із 54,9 % до 42,3 %; робочої пам'яті – із 26,8 % до 19,7 %; розділеної уваги – із 32,4 % до 25,4 %. Усі зміни були статистично значущими (p<0,05).

Висновки. Дані підтверджують доцільність використання стандартизованих когнітивних тестів (TAP, MoCA, FSMC) у клінічній практиці для моніторингу динаміки когнітивного відновлення після ‍‌перенесеного COVID-19.

Ключові слова: неврологія, фізична терапія та реабілітація, нейротрансмітерна система, концентрація уваги, когнітивний дефіцит, нейромодуляція.