Аналіз стану резилієнтності та типу ставлення до психічної хвороби родича як факторів функціонування сімейної системи в родинах пацієнтів з деменцією

Анотація

In press

З метою дослідження було вивчення резилієнтності родича хворого на деменцію та ставлення родича до захворювання члена родини було обстежено 153 родича, які спільно проживали та/або здійснювали догляд за пацієнтами. Було проведене клініко-психопатологічне дослідження (з використанням структурованого інтерв’ю), та психодіагностичне (з використанням шкали резилієнтності Коннора-Девідсона-10, в адаптації Ассонова Д.О., та шкали структурованого інтерв’ю для визначення ставлення членів родини до хвороби (психіатричного діагнозу) у родича). Дослідження виявило, що розлади адаптації асоційовані зі значним зниженням резилієнтності у родичів хворих на деменцію. Найвищими рівнями резилієнтності характеризувалися родичі з відсутністю ознак психічних порушень. Значуще нижчий рівень резилієнтності був виявлений у родичів, у яких були наявні ознаки психічної дезадаптації, і найнижчий – у родичів з розладом адаптації. Родичам хворих на деменцію з відсутністю ознак психічних порушень був притаманний переважно адекватний тип ставлення до психічного захворювання у родича, при істотно меншій виразності драматизуючого і деструктивного його типів. Схожа картина спостерігалась серед осіб з ознаками психічної дезадаптації. Натомість, серед родичів з клінічно окресленими розладами адаптації  домінували драматизуючий і деструктивний типи ставлення до хвороби родича, за мінімальною представленістю адекватного типу. Показник резилієнтності прямо корелював з виразністю адекватного ставлення до захворювання (кореляції помірної сили, r_S=0,522), і зворотно корелював з виразністю неконструктивних типів ставлення до хвороби у родича: негативним (деструктивним) (кореляції помірної сили, r_S=-0,386) та драматизуючим (кореляції слабкі, r_S=-0,272).

Ключові слова: психічна дезадаптація, розлад адаптації, тривога, депресія, інтерпсихічні і інтрапсихічні чинники.