Прогнозування ризиків летального наслідку у хворих із інфекцією COVID-19

Анотація

В статті надано асоціації клініко-лабораторних та клініко-інструментальних особливостей хворих на COVID-19 із збільшеними ризиками летального наслідку захворювання та виживання. Визначено фінальну модель прогнозування ризиків розвитку летального наслідку при COVID-19, яка має високі класифікаційні якості (оптимальне граничне значення розрахованої моделі становить -1,6149; чутливість – 97,1 %; та специфічність – 82,6 %. Метою нашого дослідження було визначення ризиків розвитку летальних наслідків хворих із COVID-19 на основі клінічних, лабораторних та інструментальних їх особливостей. Проведене дослідження виконано на кафедрі інфекційних і дитячих інфекційних хвороб, паразитології, фтизіатрії та пульмонології Харківського національного медичного університету згідно з дотриманням діючих біоетичних норм та правил. Усі пацієнти приймали участь у дослідженні добровільно та підписали інформовану згоду. Було обстежено 179 хворих на COVID-19 віком 20–88 років (середнього віку [58,75±13,82] років), яких лікували у Харківській обласній інфекційній лікарні. Медико-статистичний розрахунки виконані у SPSS 25.0 (IBM, США). Обраховано асоціації показ­ників із біноміальною залежною змінною за допомогою множинного логістичного регресійного аналізу із розрахунком коефіцієнтів β. Вірогідність відмінностей визначали за допомогою U-тесту Мана-Уітні з пороговою величиною статистичної значущості 0,05 (р=0,05). За результатами було вирахувано фінальну прогностичну модель ризиків розвитку летального наслідку COVID-19, яка вказує на збільшені ризики смерті при COVID-19 при збільшенні віку (на 13,9 %), кількості лейкоцитів (на 14,4 %) і Д-Дімерів (на 0,001 %) та ін. при госпіталізації, палочкоядерних нейтрофілів (на 7,4 %) на 5–7 добу. Згідно з моделлю достовірно доведено збільшення вірогідності виживання при COVID-19 при підвищенні значень гемоглобіну (на 6,1 %) та швидкості утворення тромбу (на 9,4 %) на момент госпіталізації; кількості моноцитів (на 17,1 %) на 5–7 добу й застосування цефтріаксону (на 87,8 %).

Ключові слова: модель ризику, тромбоеластографія, клініко-лабораторні характеристики.

Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.12569086