Рубці на обличчі: аналіз 2713 клінічних випадків

Анотація

Механічне пошкодження м'яких тканин та кісток – неминучий наслідок оперативних втручань в щелепно-лицевій ділянці, після яких формується рубцева тканина. Метою роботи було вивчення можливих результатів загоєння післяопераційних ран м’яких тканин з рубцевими деформаціями шкіри щелепно-лицевої ділянки за матеріалами ретроспективного аналізу історій хвороб за 5 років. Вивчені 2713 історій хвороб пацієнтів, госпіталізованих до щелепно-лицевого відділення за період 2015–2019 рр., з яких 95,72 % хворим було проведено оперативне лікування. Частині пацієнтів було надано хірургічне лікування із використанням оперативного доступу через порожнину рота, або проводилося консервативне лікування. Але для лікування більшості хворих використовували зовнішній доступ через шкіру. Пацієнтів було поділено на групи залежно від нозології захворювання (хворі, з діагнозами новоутворення м’яких тканин голови та шиї; травматичні ушкодження кісток лицевого черепа; запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки; новоутворення кісток лицевого скелету). Також були виділені групи пацієнтів, яким проводилося хірургічне лікування внутрішньо ротовим доступом, та пацієнти, яким надавалося лише консервативне лікування. Встановлено, що більше 70 % пацієнтів, яких було госпіталізовано, отримали хірургічне лікування, в результаті якого утворилися рубці у видимих відділах щелепно-лицевої ділянки. Лікування пацієнтів із запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки найчастіше призводить до утворення післяопераційного рубця на шкірі, а найменша кількість пацієнтів, у яких утворився післяопераційний рубець, мали діагнози новоутворень кісток лицевого скелету.

Ключові слова: шкіра, післяопераційне загоєння, післяопераційні рани, регенерація.