Експериментальна і клінічна медицина

Прогнозування ризиків подовження середньодобового інтервалу QTc у хворих із артеріальною гіпертензією

Н.Є. Целік — Mon, 31 Mar 2025 00:00:00 +0300

In press

Артеріальна Гіпертензія (АГ) є однією з основних причин захворюваності та смертності населення і є актуальною проблемою для більш ніж 1,4 мільярда людей у всьому світі. Високі ризики смертності через АГ пов’язані з ризиками розвитку небезпечних аритмій. Дані стани можна діагностувати за допомогою змін інтервалу QTc, який вказує на аномалію реполяризації. Метою роботи було визначення предикторів подовження середньодобового інтервалу QTc при АГ. Було обстежено 195 осіб (166 пацієнтів із АГ і 29 – без АГ), які проходили лікування на базі КНП «Міська поліклініка № 24» (м. Харків). Всі пацієнти були розподілені на 2 підгрупи залежно від тривалості середньодобового інтервалу QTc: 146 осіб із нормальним QTc; і 20 – із подовженим інтервалом QTc. Визначення асоціацій проводили за допомогою логістичної регресії з методами одночасного включення та зворотного виключення Вальда. За отриманими результатами визначено, що чоловіча стать достовірно асоційована з подовженням інтервалу QTc (Відношення Шансів (ВШ)=4,292 [95,0 % Довірчі Інтервали (ДІ) 1,337–13,779], р=0,014), як й Індекс Маси Тіла (ІМТ) (ВШ=1,107 [95,0 % ДІ 0,987–1,243], р=0,083) і середній Добовий Діастолічний та Пульсовий Артеріальний Тиск (ДАТ та ПАТ) – відповідно ВШ=1,076 [95,0 % ДІ 1,017–1,139], р=0,011 та ВШ=1,075 [95,0 % ДІ 1,012–1,141], р=0,018. З подовженням інтервалу QTc вірогідно були асоційовані час зі встановлення АГ (ВШ=1,093 [95,0 % ДІ 0,997–1,197], р=0,057) й значення офісного ДАТ (ВШ=0,948 [95,0 % ДІ 0,900–0,999], р=0,046). Враховуючи отримані вірогідні асоціації чоловічої статі, ІМТ, середнього добового ДАТ та ПАТ, часу зі встановлення діагнозу АГ, значення офісного ДАТ з ризиками подовження інтервалу QTc розроблено прогностичну модель визначення ризиків подовження QTc, яка має гарні кваліфікаційні характеристики (чутливість склала 88,9 %, специфічність – 70,6 %).

Ключові слова: асоціації, медико-епідеміологічні показники, електрокардіографія, Холтерівське моніторування, лінійне рівняння.

Сучасні підходи до діагностики діабетичної полінейропатії: інновації та перспективи

Б.А. Булеца, Н.В. Софілканич — Mon, 31 Mar 2025 00:00:00 +0300

In press

Стаття присвячена аналізу сучасних літературних джерел у напрямку висвітлення ролі запалення у формуванні Діабетичної ПоліНейропатії (ДПН) та на підкреслення перспектив подальших досліджень для оптимізації діагностики, лікування та прогнозу даного захворювання. Діабетична Невропатія (ДН) представляє собою серйозне ускладнення Цукрового Діабету (ЦД), яке викликає різноманітні прояви, що включають розлади чутливості, рухової функції та вегетативних процесів. За даними джерел, ДН поширена серед половини хворих на ЦД. ДН поділяється на симетричну (дистальна сенсомоторна поліневропатія, поліневропатія малих волокон, вегетативна невропатія) та асиметричну (мононевропатії та радикулоплексопатії). Дистальна сенсомоторна ДПН найпоширеніша, яка становить [75–90] % усіх невропатій. Більше чверті пацієнтів із ДН стикаються з больовим синдромом, що значно погіршує якість життя. Патогенез захворювання складний та зумовлений гіперглікемією, тривалістю діабету, курінням, ожирінням та іншими факторами. Розвиток починається з асимптоматичної поліневропатії, переходячи до чутливих розладів та порушень рухової функції. Адипокіни, такі як адипонектин та лептин, впливають на розвиток ДН. Взаємозв’язок із запальними цитокінами, такими як TNF-alpha, є важливим аспектом патогенезу. Для діагностики використовують шкали визначення ймовірності ускладнень, електронейроміографію та мікроскопічне обстеження. Sudoscan та Neuropad дозволяють неінвазивно визначати судомоторну дисфункцію. Біомаркери, такі як цитокіни та нейротрофічні фактори, є перспективним напрямком дослідження. Інтегрований підхід до дослідження відкриває можливості для розробки специфічних методів діагностики та лікування ДН, сприяючи покращенню якості життя пацієнтів, які стикаються з цією складною проблемою.

Ключові слова: цукровий діабет, нейропатичний біль, електронейроміографія, фактор некрозу пухлин-альфа, маркери запалення.

Лекція Василя Яковича Данилевського про медичну освіту та її реформу (1921): коментований переклад

Sat, 15 Mar 2025 00:00:00 +0200

In press

У своїй лекції для студентів-медиків перших курсів початку ХХ століття видатний вчений Василь Якович Данилевський ділився з майбутніми лікарями своїми думками про медичну освіту та її реформу. Автор зауважував, що якщо стародавній медицині був притаманний містичний характер, то підготовка до роботи лікарів ХХ століття йшла вже виключно шляхом інтелекту. Проте, на думку Данилевського В.Я., така підготовка була ще недосконалою, тісно пов'язаною із шкільним навчанням. У такому випадку головним завдання школи є набуття здатності до серйозної систематичної праці, розвитку інтелекту, дисципліни для продовження занять вищої освіти. До 60-х років викладання на медичних факультетах відбувалось за старими незмінними програмами. Потім молоді вчені внесли свіжий струмінь європейської науки завдяки Університетському статуту 1863 р., що дав широку автономію університетам для поліпшення підготовки молодих лікарів. Однак негативний вплив наступного Університетського статуту 1884 р. перекреслив попередні здобутки розвитку медичної освіти. Медичний факультет виявився більш чутливим, ніж інші факультети до підвищення ролі попечителя навчального округу та ректора університету, який тепер став обиратися міністром народної освіти. Звісно, що вся сила у людях, а не у статутах, деклараціях, циркулярах. Дайте хороший статут людям, не підготовленим до справи, і ладу не буде. Не одне насіння впливає на сходи, а й ґрунт, на якому роблять посів. Отже головне завдання вищої освіти зводиться до вміння вибрати гідних кандидатів на кафедри, які змогли б реформувати навчання в медицині. Треба відмовитися від ілюзії створення будь-яких ідеально правильних реформ, не зважаючи при цьому на реальні умови життя, традиції, навички та підготовку учасників, з їх побутовими та психологічними особливостями.

Ключові слова: медичний факультет, статут, підготовка лікарів.