Біомедична значимість терапевтичного використання аутофагії (огляд літератури)

В.О. Срібна — 2024-03-31

In press

Аутофагія – це процес внутрішньоклітинного перетравлення пошкоджених органел, ділянок цитоплазми, неправильно функціонуючих схильних до агрегації білків та інших небажаних макромолекул і чужорідних сполук. Він необхідний для підтримки гомеостазу клітин і тканин, що сприяє виживанню організму, активно вивчають. Метою цієї роботи став пошук та аналіз літератури про аутофагію як один з основних механізмів підтримки клітинного гомеостазу, в умовах окисного стресу; клітинного старіння; обмеження калорій; а також про цільовий вплив на аутофагію в умовах різних захворювань. Зроблено наступні узагальнення: 1) здатність безпосередньо активуватися у відповідь на інтенсивне утворення в клітинах активних форм кисню дозволяє розглядати аутофагію як важливий елемент антиоксидантного захисту; 2) дієтичне споживання активаторів аутофагії може сприяти здоров'ю і продовжувати тривалість життя за допомогою численних механізмів, включаючи зниження окисного стресу, індукцію аутофагії і пригнічення запалення; 3) у запуску аутофагії актуальності набувають дослідження спрямовані на вияснення ролі сіртуїнів, які є ключовими регуляторами клітинного метаболізму та окисного стресу. На сьогодні сіртуїнзалежні механізми аутофагії потребують дослідження на експериментальних моделях з використанням клітин ссавців; 4) продовження вивчення процесів аутофагії дозволить краще зрозуміти фізіологічні аспекти функціонування клітин, органів та систем та допоможе забезпечити поступ у розробці новітніх стратегій профілактики та лікування захворювань у людини; 5) аутофагія має вирішальне значення для клітинної фізіології. Дисфункція аутофагії залучена до патогенезу різноманітних захворювань людини і тому, терапевтичне використання аутофагії має потенційну біомедичну значимість.

Ключові слова: клітинна загибель, клітинний гомеостаз, окисний стрес, клітинне старіння, обмеження калорій, цільовий вплив на аутофагію.

Амінокислотний спектр плазми та показники Холтерівського моніторингу ЕКГ у паціентів з ішемічною хворобою серця та фібриляцією передсердь

І.О. Мельничук — 2024-03-31

In press

Дослідження проведено з метою встановлення зв’язку між особливостями амінокислотного складу плазми та показниками холтерівського моніторування ЕКГ у хворих на Ішемічну Хворобу Серця (ІХС) та Фібриляцію Передсердь (ФП). Обстежено 300 пацієнтів, які були розподілені на 3 групи: І (ІХС без аритмій) – 149 пацієнтів, ІІ (ІХС та ФП) – 124 хворих, Контрольна Група (КГ) – 27 пацієнтів без ІХС та аритмії. Холтерівське моніторування ЕКГ проводили хворим з ФП протягом 24 годин після відновлення синусового ритму, а пацієнтам без ФП – у першу добу спостереження. Рівень АК у плазмі крові визначали методом іонообмінної рідинної колонкової хроматографії. Встановлено, що у хворих ІІ групи присутнє достовірне підвищення рівня глутамату та амінокислот з розгалуженим ланцюгом (Branched-Chain Amino Acids, BCAA), а також достовірне зниження рівня гліцину порівняно з пацієнтами І групи (p<0,05). У хворих ІІ групи відзначено збільшення надшлуночкових (НШЕ) та шлуночкових екстрасистол (ШЕ) порівняно з хворими І групи (p<0,05). Загальна кількість НШЕ достовірно корелювала з треоніном (r=-0,316), серином (r=-0,336), гліцином (r=-0,397), ізолейцином (r=0,317), BCAA (r=0,356) і сумою гліцин+серин ( r=-0,302) плазми (p<0,05). Пароксизм ФП достовірно корелював з таурином (r=-0,302), серином (r=-0,328), гліцином (r=-0,311), глутаміном (r=-0,304) і сумою гліцин+серин (r=-0,379) плазми (p<0,05). Загальна кількість ШЕ достовірно корелювала з гліцином (r=-0,370) і тирозином (r=0,325) плазми, p<0,05. Зміни сегмента ST достовірно корелювали з тирозином (r=0,307), фенілаланіном (r=0,318) та ароматичними АК (r=0,379) плазми (p<0,05). Ми дійшли висновку, що гліцин, серин і BCAA достовірно корелюють із серцевими аритміями. Зміни сегмента ST достовірно корелюють з рівнями ароматичних АК.

Ключові слова: порушення серцевого ритму, ішемія, аритмія, метаболоміка.

Експериментальна і клінічна медицина

Біомедична значимість терапевтичного використання аутофагії (огляд літератури)

Амінокислотний спектр плазми та показники Холтерівського моніторингу ЕКГ у паціентів з ішемічною хворобою серця та фібриляцією передсердь