Експериментальна і клінічна медицина

Встановлення статевого диморфізму морфометричних показників очної ямки людини в залежності від краніотипу

Б.І. Мельник — 2024-12-31

In press

Питання вивчення статевого диморфізму структур черепа в залежності від краніотипу залишається актуальним. Метою дослідження було вивчення морфометричних показників очної ямки людини в залежності від краніотипу та статі. Дослідження проведено на 125 комп’ютерних томограмах голови людей віком від 25 до 85 років, виконаних за допомогою комп’ютерного томографа Neusoft, NeuViz 16 Essence 16-Slice CT Scanner System (Neusoft Medical Sytems Co, США). Краніометричні вимірювання проводилися за допомогою програм Horos, ver. 4.0.1 (Neusoft Medical Sytems Co, США) та RadiAnt Dicom Viewer, ver. 2024.1 (Medixant, Польща). Дослідження проводилося з товщиною зрізу 1,5 мм, з наступним реконструюванням в трьох площинах. Встановлено, що висота, ширина, периметр, площа та умовний радіус очноямкового входу еуріпрозопів чоловічої статі достовірно відрізняються від аналогічних показників жінок. У мезопрозопів тільки висота очноямкового входу чоловіків і жінок має достовірно значущу різницю. У лептопрозопів статистично значущої відмінності вищевказаних показників між представниками різної статі не виявлено. Статистично значущих відмінностей середньоарифметичних значень досліджених показників правої та лівої очної ямки, а також осіб різних вікових груп не знайдено. Переважна кількість людей належить до гіпсіконхів, мезоконхи займають проміжну позицію, і найменша група – це хамеконхи. Найбільш розповсюджені групи – це гіпсіконхи з еуріпрозопічною формою лицевого черепа і гіпсіконхи з мезопрозопічною формою.

Ключові слова: череп, морфометрія, орбітальний індекс, очноямковий вхід.

Імуногістохімічні особливості макрофагів у плацентах жінок з ожирінням та гестаційним цукровим діабетом

В.В. Лазуренко — 2024-12-31

In press

Серед механізмів, які лежать в основі розвитку плацентарної дисфункції у жінок з ожирінням та гестаційним цукровим діабетом, може бути дисбаланс клітин макрофагального ряду та зміни їх морфо-функціонального стану. Метою роботи було визначення імуногістохімічних особливостей макрофагів у плацентах жінок з ожирінням та гестаційним цукровим діабетом. Матеріалом для морфологічного дослідження були плаценти від 40 жінок з доношеною вагітністю: 1 група – 10 плацент від жінок з нормальним індексом маси тіла та фізіологічним перебігом вагітності, 2 група – 10 плацент від жінок, у яких перебіг вагітності ускладнився гестаційним цукровим діабетом, 3 група – 10 плацент від жінок з ожирінням, 4 група – 10 плацент від жінок з ожирінням, перебіг вагітності яких ускладнився гестаційним цукровим діабетом. При підрахунку абсолютної кількості CD68+-клітин було відмічено їх збільшення (р<0,05) у групах 2–4 (група 2 – (55,4±2,06), група 3 – (84,9±1,58), група 4 – (127,6±3,03) порівняно з групою 1 (30,3±1,21). У групах 2–4 порівняно з групою 1 порушувалося співвідношення між М1 та М2 макрофагами, про що свідчило превалювання (p<0,05) абсолютної кількості М1 макрофагів над абсолютною кількістю М2 макрофагів. Наявність ожиріння у вагітної жінки, гестаційного цукрового діабету та їх поєднання призводять, по-перше, до збільшення кількості CD68+-макрофагів; по-друге, до зменшення кількості М2 макрофагів та збільшення кількості М1 макрофагів з відповідним порушенням балансу між ними у плодовій та материнській частинах плацент. Виявлений авторами макрофагальний дисбаланс у плацентах був мінімально вираженим при гестаційному цукровому діабеті, помірно вираженим при ожирінні у матері та максимально вираженим при поєднанні ожиріння і гестаційного цукрового діабету.

Ключові слова: вагітність, плацентарна дисфункція, дисбаланс клітин.

Аналіз стану резилієнтності та типу ставлення до психічної хвороби родича як факторів функціонування сімейної системи в родинах пацієнтів з деменцією

Є.Л. Сеславська — 2024-12-31

In press

З метою дослідження було вивчення резилієнтності родича хворого на деменцію та ставлення родича до захворювання члена родини було обстежено 153 родича, які спільно проживали та/або здійснювали догляд за пацієнтами. Було проведене клініко-психопатологічне дослідження (з використанням структурованого інтерв’ю), та психодіагностичне (з використанням шкали резилієнтності Коннора-Девідсона-10, в адаптації Ассонова Д.О., та шкали структурованого інтерв’ю для визначення ставлення членів родини до хвороби (психіатричного діагнозу) у родича). Дослідження виявило, що розлади адаптації асоційовані зі значним зниженням резилієнтності у родичів хворих на деменцію. Найвищими рівнями резилієнтності характеризувалися родичі з відсутністю ознак психічних порушень. Значуще нижчий рівень резилієнтності був виявлений у родичів, у яких були наявні ознаки психічної дезадаптації, і найнижчий – у родичів з розладом адаптації. Родичам хворих на деменцію з відсутністю ознак психічних порушень був притаманний переважно адекватний тип ставлення до психічного захворювання у родича, при істотно меншій виразності драматизуючого і деструктивного його типів. Схожа картина спостерігалась серед осіб з ознаками психічної дезадаптації. Натомість, серед родичів з клінічно окресленими розладами адаптації домінували драматизуючий і деструктивний типи ставлення до хвороби родича, за мінімальною представленістю адекватного типу. Показник резилієнтності прямо корелював з виразністю адекватного ставлення до захворювання (кореляції помірної сили, r_S=0,522), і зворотно корелював з виразністю неконструктивних типів ставлення до хвороби у родича: негативним (деструктивним) (кореляції помірної сили, r_S=-0,386) та драматизуючим (кореляції слабкі, r_S=-0,272).

Ключові слова: психічна дезадаптація, розлад адаптації, тривога, депресія, інтерпсихічні і інтрапсихічні чинники.

Вплив тренувань з акробатики на пілоні на структурні та функціональні зміни у м’язах жінок-спортсменок

І.О. Жарова — 2024-12-31

In press

Акробатика на пілоні є фізично вимогливим видом спортивної діяльності, що потребує високого рівня координації, швидкості реакції та витривалості м’язової системи. Тренування спричиняють структурні зміни м’язової і жирової тканини та впливають на нервову систему. У цьому дослідженні ми використовували ЕлектроНейроМіоГрафію (ЕНМГ) для оцінки сенсомоторної реакції, будови тіла за допомогою аналізатора Tanita (Tanita Europe GmbH, Японія) для виявлення змін м’язової маси, вмісту жиру та електричного опору тканин. У дослідженні взяли участь 20 жінок віком від 23 до 40 років, які регулярно займалися акробатикою на пілоні понад 18 місяців. Статистично значущих вікових відмінностей між досліджуваними показниками не виявлено, що дало змогу об'єднати всіх учасниць в одну групу для подальшого аналізу. ЕНМГ проводилась для оцінки реакції м’язів рук на стимуляцію зап’ястя та ліктя, а також для виявлення асиметрії між правою і лівою сторонами тіла. Аналіз складу тіла включав вимірювання вмісту жиру, маси тканин, що не містять жир, та електричного опору тканин рук, ніг і тулуба. Результати показали наявність асиметрії у функціональній активності м’язів рук, зокрема за амплітудою нервового сигналу та латентним часом реакції. Було виявлено, що латентний час реакції на стимуляцію правої руки суттєво відрізняється від показника для лівої руки (p<0,05). Аналіз складу тіла також засвідчив відмінності в опорі та вмісті жиру між правими і лівими кінцівками, що може вказувати на нерівномірне розподілення фізичного навантаження. Виявлено достовірний (p<0,05) зворотний сильний кореляційний зв'язок між рівнем жирової тканини та функціональною активністю м’язів (r=-0,19), що свідчить про вплив складу тіла на ефективність роботи нервово-м'язової системи. Це дослідження демонструє, що регулярні заняття акробатикою на пілоні можуть спричиняти адаптаційні зміни у нервовій та м’язовій системах.

Ключові слова: нервова асиметрія, електронейроміографія, компонентний склад тіла.

Чи є зв'язок між ожирінням та ранньою післяопераційною виживаністю після аортокоронарного шунтування на працюючому серці?

О.О. Журба — 2024-12-31

In press

У статті вивчається та аналізується поширеність надлишкової маси тіла та ожиріння у пацієнтів з Ішемічною Хворобою Серця (ІХС) як провідного медико-біологічного фактору ризику розвитку хвороб системи кровообігу. Проаналізовано зв’язок надлишкової маси тіла та ожиріння з 30-денною післяопераційною летальністю віком та статтю пацієнтів. В результаті аналізу отриманих даних виявлена висока розповсюдженість надлишкової маси тіла (45,5 %) та ожиріння (40,1 %) серед хворих на ІХС. Встановлено, що серед пацієнтів-чоловіків достовірно частіше зустрічалися: нормальна маса тіла (χ²=8,26; р=0,004) та надлишкова маса тіла (χ²=66,25; р=0,0001), порівняно з пацієнтками-жінками. А ожиріння (χ²=42,49; р=0,0001) та ожиріння важкого (ІІІ) ступеня були достовірно більше (χ²=4,21; р=0,04) поширені серед пацієнток-жінок. З’ясовано, що хворі з нормальною масою тіла були старші на 3,1 роки, що є достовірним відносно хворих з ожирінням (χ²=25,83; р=0,0001). Визначено, що найвища частота 30-денної летальності спостерігалася у пацієнтів з нормальною масою тіла (1,1 %), в той час як у хворих з ожирінням відповідна частота становила 0,6 %. З’ясовано, що померлі пацієнти з нормальною масою тіла були достовірно старшими за померлих хворих з ожирінням (χ²=13,63; р= =0,0001) та померлих, які мали надлишкову масу тіла (χ²=6,10; р=0,01).

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, фактори ризику, клініко-антропологічні дослідження, індекс маси тіла, рання післяопераційна летальність.

Можливість застосування сучасних методів візуалізації на основі індоцианіну зеленого в хірургії раку шлунку

П.В. Іванчов — 2024-12-31

In press

На даний момент гастректомія з D2 лімфодисекцією залишається основним методом лікуванням аденокарциноми шлунку. Однак, лімфодисекція іноді виконується не в повному об’ємі та проводиться без використання додаткових методів візуалізації. Як наслідок, повноцінна лімфаденектомія виявляється технічно складною, що може зменшувати її об’єм. Ми провели проспективне обсерваційне когортне дослідження пацієнтів з раком шлунку. Ми визначили безпечність маркування пухлини шлунку та частоту виявлення сторожового лімфатичного вузла шляхом отримання флуоресцентного зображення з метою інтраопераційної навігації з застосуванням Індоцианіну Зеленого (ІЗ). До дослідження були залучені пацієнти, які пройшли діагностичну лапароскопію для остаточного встановлення стадії захворювання та отримали від 2 до 4 курсів неоадʼювантної хіміотерапії за схемами FLOT (Fluorouracil, Leucovorin, Oxaliplatin and docetaxel, українською – фторурацил, лейковорин, оксаліплатин та доцетаксел) або FOLFOX (FluOrouracil, Leucovorin, OXaliplatin, українською – фторурацил лейковорин та оксаліплатин). Радикальна гастректомія або дистальна субтотальна резекція шлунку була виконана після неоад'ювантного етапу. Принаймні один сторожовий лімфатичний вузол було виявлено у 23 з 25 пацієнтів. Серед цих 23 пацієнтів середнє число флуоресцентно візуалізованих лімфатичних вузлів становило 5,8±4,2 на кожного окремого пацієнта. Серед 23 пацієнтів, у яких було знайдено флуоресцентні лімфатичні вузли, 20 (86,9 %) пацієнтів мали принаймі один метастатичний флуоресцентний лімфатичний вузол, що свідчить про можливу тенденцію до накопичення контрасту метастатичними лімфатичними вузлами. ІЗ може бути безпечно застосований з метою інтраопераційної навігації та визначення обʼєму лімфодисекції. Він також не викликає гострих та віддалених побічних реакцій. Застосування ІЗ не збільшує тривалість хірургічного втручання.

Ключові слова: сторожовий лімфатичний вузол, інтраопераційна навігація, лімфодисекція.

Роль вихідного N-термінального натрійуретичного пептиду B-типу в ранньому післяопераційному періоді у пацієнтів з інфекційним ендокардитом

Г.Б. Колтунова — 2024-12-31

In press

Біологічні маркери, які вказують на різні патофізіологічні стадії Гострої Серцевої Недостатності (ГСН), залишаються важливими, як потужний інструмент діагностики, стратифікації пацієнтів з високим ризиком розвитку та прогресування Серцевої Недостатності (СН). Незважаючи на те, що одним з основних напрямків лікування ГСН при Інфекційному Ендокардиті (ІЕ) є тактика раннього кардіохірургічного втручання, зберігається високий рівень госпітальної летальності. В одноцентрове ретроспективне когортне дослідження були включені клінічні дані пацієнтів з активним ІЕ, які пройшли кардіохірургічне лікування в Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» в період з 2019 до 2023 року. Діагноз ІЕ був встановлений у відповідності з критеріями Duke. Всі пацієнти були прооперовані в умовах помірної гіпотермії (30°C) з використанням кардіоплегічного кристалоїдного розчину. Були зібрані дані, що характеризують передопераційну функцію серця, сироватковий креатинін, гемоглобін, прокальцитонін, тропонін, N-термінальний натрійуретичний пептид B-типу. Всі пацієнти були розподілені на групи відповідно до ступеня передопераційної серцевої недостатності за класифікацією New York Heart Association Functional Classification. Для кожної групи були визначені граничні значення NT-proBNP. Проаналізовано предиктори ГСН, а також оцінено та порівняно клінічні результати пацієнтів з ІЕ. У ранньому післяопераційному періоді оцінювали тривалість терапії добутаміном і норадреналіном, тривалість штучної вентиляції легень і тривалість перебування у Відділенні Реанімації та Інтенсивної Терапії (ВРІТ). Пацієнти з вищими значеннями NT-pro-BNP мали ознаки гострої серцевої недостатності (кінцевий діастолічний індекс (p<0,05), кінцевий систолічний індекс (p<0,001)); характеризувалися гострим пошкодженням нирок (креатинін сироватки (p<0,01)), анемією (еритроцити (p<0,01)). Статистичної різниці в рівнях прокальцитоніну і тропоніну між групами не було. Виявлено достовірний позитивний зв’язок між вихідним рівнем N-термінального натрійуретичного пептиду B-типу з тривалістю інфузії добутаміна (r²=0,156; p<0,001), норадреналіна (r2=0,224; p=0,019), штучної вентиляції легень (r²=0,073; p=0,006) та тривалості перебування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (r²=0,086; p=0,004).

Ключові слова: маркери серцевої недостатності, тропонін, прокальцитонін, кардіохірургія, маркери інфекції, сепсис.