Експериментальна і клінічна медицина

Вивчення факторів ризику інсулінорезистентності у жінок з обтяженим метаболічним анамнезом

А.А. Мельник — 2024-09-01

In press

ІсуліноРезистентність (ІР) – стан недостатньої біологічної відповіді клітин організму на дію інсуліну, що призводить до подальшого порушення вуглеводного обміну та підвищення вмісту глюкози в крові. Раннє виявлення факторів ризику ІР покращує прогнозування та профілактику важкого метаболічного синдрому, збереження та відновлення репродуктивного потенціалу жінки, стає фундаментом здоров’я майбутнього покоління. Метою дослідження було вивчення впливу потенційних факторів ризику на розвиток ІР. Було обстежено та опитано за власною анкетою 82 жінки раннього репродуктивного віку, які підписали інформовану згоду на дослідження. Визначені антропометричні показники та лабораторні дані (у тому числі вмісту у плазмі інсуліну, проведення глюкозо-толерантного тесту), розраховані індекси гомеостатичної моделі оцінки резистентності до інсуліну (НОМА-IR) та Матсуда. За результатами дослідження, відповідно до показників Relative Risk (RR, пов’язаних рисків) та Odds Ratio (OR, співвідношення шансів), ми вважаємо потенційними факторами розвитку: шкідливі звички (тютюнопаління та зловживання алкоголем) (RR=1,299; р=0,00321), обтяжений спадковий анамнез щодо есенціальної артеріальної гіпертензії, перенесених інфарктів та інсультів (RR=1,313; р=0,0041), цукрового діабету (RR=1,340; р=0,0038), ожиріння (RR=1,641; р=0,0043), захворювань щитовидної залози з її гіпо- та гіперфункцією (RR=1,565; р=0,00284), наднирників (синдром Іценка-Кушинга, недостатність кори надниркових залоз) (RR=1,348; р=0,0025). Проявами ІР слід вважати висипи на шкірі (OR=3,542; р=0,0033) та ріст небажаного волосся (OR=3,670; р=0,0029).

Ключові слова: надлишкова маса тіла, ожиріння, метаболічний синдром, мікробіом піхви, овуляція, безпліддя.

Значення IL-6 у спиномозковій рідині для прогнозування розвитку церебрального ангіоспазму у хворих на субарахноїдальний крововилив

В.Ю. Калюжка — 2024-09-30

In press

Запальна відповідь після аневризматичного СубАрахноїдального Крововиливу (аСАК) відіграє важливу роль у розвитку церебрального ангіоспазму. Це дослідження аналізує кореляцію між рівнем інтерлейкіну-6 (InterLeukin-6, IL-6) у спинномозковій рідині після аСАК та виникненням церебрального ангіоспазму. Ми проаналізували клінічні прояви, дані лабораторних та інструментальних методів обстеження у 45 пацієнтів, які перенесли внутрішньочерепний аСАК протягом 21 днів, вивчили зв’язок між розвитком спазму судин та концентрацію медіаторів запалення, виявивши потенційне значення IL-6 для прогнозування вазоспазму, підтвердженого за допомогою церебральної ангіографії. Для контролю були проаналізовані аналізи спиномозкової рідини 15 пацієнтів, які лікувались з приводу безрозривних церебральних аневризм. За результатами дослідження, вазоспазм розвинувся у 44 % пацієнтів в середньому на 6 добу від початку захворювання. Пацієнти з аСАК продемонстрували статистично значущі (р<0,05) вищі середні значення IL-6 у СМР на 3-ю, 7-му і 10-ту добу ніж контрольна група. Пацієнти з вазоспазмом продемонстрували статистично значущі (р<0,05) вищі середні значення IL-6 у СМР на 3-ю добу, натомість різниця на 7-у та 10-у добу (р<0,05) була статистично не значуща. Порогове значення для прогнозування формування церебрального вазоспазму склало 325 пг/мл на 3-ю добу від початку захворювання. Ми дійшли висновку, що IL-6 у спиномозковій рідині є потенційним раннім маркером для прогнозування спазму судин після субарахноїдального крововиливу на 3-й день початку захворювання до початку клінічних проявів.

Ключові слова: інтракраніальна аневризма, вазоспазм, цитокіни, інсульт.

Роль фармакотерапії в лікуванні психічних розладів у хворих, що перенесли COVID-19 та зазнали впливу стресорів пандемії SARS-CoV-2

Н.О. Марута — 2024-09-30

In press

Пандемія COVID-19 багатобічно вплинула на психічне здоров'я та розвиток психопатологічних станів. В статті наведені розроблені авторами підходи до терапії психопатологічних станів у осіб, що перенесли COVID-19 та зазнали впливу стресорів пандемії SARS-CoV-2. Структура психопатологічних порушень включала ендогенні афективні розлади, а саме депресивні епізоди, рекурентні депресивні розлади (F32, F33); невротичні, пов’язані зі стресом та соматоформні розладами (F4); та психопатологічні стани органічного генезу (афективні, неврозоподібні) (F06). Були використані клініко-психопатологічний, патопсихологічний, психометричний та статистичний методи обстеження. Лікування, що включало фармакотерапію та психотерапію, розроблено на підставі визначених мішеней терапевтичного впливу для вказаної категорії хворих: клініко-анамнестичних, клініко-психопатологічних та психологічних і були специфічними для різних груп захворювань. Найбільш суттєвими клінічними особливостями визначені психопатологічні порушення переважно афективного та тривожного спектру, сомато-вегетативні симптоми та когнітивні зміни. При різних формах патології фармакотерапія виконує різну роль. При депресивних розладах вона є провідною на початку та підтримувальною на подальших етапах; при невротичних, пов'язаних зі стресом та соматоформних психотерапія є провідною, а фармакотерапія – допоміжною; при психічних розладах органічного генезу фармако- і психотерапія однаково важливі.

Ключові слова: терапія психічних розладів, мішені терапії, оцінка ефективності терапії.

Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14249899

Клініко-популяційний аналіз потреби в ортопедичному лікуванні знімними протезами жителів м. Харкова і Харківської області

С.А. Куліш — 2024-09-30

In press

Метою дослідження було визначення потреби в ортопедичному лікуванні знімними протезами жителів м. Харкова і Харківської області шляхом проведення клініко-популяційного аналізу результатів ортопедичного лікування стоматологічних пацієнтів, які звернулися за ортопедичною допомогою. Дослідження виконано по картах амбулаторного пацієнта (форма медичної документації 043/о) 10 лікувально-профілактичних закладів м. Харкова і Харківської області за період 2019–2022 рр.: кількість зубних протезів – 68391 одиниць; кількість лікарів-ортопедів-стоматологів склала 75 осіб, зубних техніків – 103 особи. У результати дослідження були визначені кількісні і відсоткові показники кількості знімних протезів від загального обсягу виготовлених протезів. Також було визначено розподіл різних видів знімних конструкцій, як серед загального обсягу виготовлених протезів, так і серед виготовлених знімних протезів. Крім того були визначені показники обсягу виготовлених знімних протезів серед загальної кількості осіб, які звернулись за ортопедичною допомогою, а також показники репрезентативної потреби населення м. Харкова і Харківської області в протезуванні знімними протезами за період 2019–2022 рр.

Ключові слова: стоматологічна захворюваність, ортопедична допомога, конструкції знімних протезів, карта амбулаторного пацієнта.

Вплив ранньої фізичної реабілітації у відділені інтенсивної терапії на функціональний статус та тривалість госпіталізації пацієнтів з COVID-19

В.О. Коваленко — 2024-09-30

In press

Пандемія COVID-19 призвела до значного збільшення госпіталізації у Відділення Інтенсивної Терапії (ВІТ), переважно через Гострий Респіраторний Дистрес Синдром (ГРДС). Ранні фізичні реабілітаційні втручання можуть покращити функціональний статус пацієнтів та зменшити тривалість їх перебування у ВІТ. Метою нашої роботи було дослідження впливу інтенсивності ранньої фізичної реабілітації на функціональний статус і тривалість госпіталізації пацієнтів з COVID-19 у ВІТ. Нами проведене ретроспективне когортне дослідження на пацієнтах, що були госпіталізовані у ВІТ у зв’язку з ГРДС, спричиненого COVID -19 у період з жовтня 2020 року до березня 2021 року. Нами порівнювалися ефекти однієї та двох сесій фізичної реабілітації на функціональний статус пацієнтів та тривалість їх госпіталізації у ВІТ. На час виписки група з двома сеансами реабілітації показала тенденцію до кращих результатів у функціональному статусі порівняно з групою з одним сеансом. Аналогічна тенденція була і у тривалості перебування у ВІТ та госпіталізації загалом. Результати дослідження вказують на потенційні переваги двох щоденних сеансів фізичної реабілітації, які можуть покращити функціональний статус пацієнтів та скоротити тривалість госпіталізації. Подальші дослідження необхідні для оптимізації стратегій реабілітації в умовах ВІТ для пацієнтів з COVID-19.

Ключові слова: мобілізація пацієнта, рання активізація пацієнта, відділення інтенсивної терапії, постковідний синдром.

Поєднання ретельного медичного обстеження та використання макіяжу в естетичній медицині для досягнення оптимальних результатів корекції зовнішності (огляд літератури)

Ю.В. Довжанин — 2024-09-30

In press

Естетична медицина спрямована на покращення зовнішнього вигляду шукачів естетики за допомогою комплексних методів, таких як інтеграція клінічної медицини та естетики тіла. Із зростанням попиту на соціальну естетику сфера естетичної медицини продовжує шукати нові шляхи для досягнення оптимального результату. Тому метою роботи було визначення ролі поєднання ретельного медичного обстеження з застосуванням макіяжу в естетичній медицині для досягнення оптимальних результатів корекції зовнішності. Сучасні можливості естетичної медицини, зокрема використання макіяжу, дозволяють підтримувати та зберігати красу і здоров'я шкіри, проводити корекцію зовнішності та допомагають усувати ознаки старіння. При цьому лікар зобов’язаний надати пацієнту належну бездоганну послугу та гарантувати, що вона приведе до бажаного ефекту. Для цього естетична медицина пропонує широкий спектр варіантів лікування, від звичайного догляду за шкірою та ін’єкцій до лазерної терапії. Впровадження нанотехнологій сприяло прогресу в косметиці, що призвело до збільшення споживчого попиту на неї в усьому світі. Використання наноматеріалів в естетичній медицині дозволяє подолати деякі недоліки використання традиційних косметичних продуктів: деякі проблеми стабільності, токсичності тощо. Було визначено, що перед проведенням косметичної процедури лікар зобов'язаний надати пацієнту повну інформацію про можливі побічні ефекти їх застосування. Проведення ретельного медичного обстеження, підвищення професійних навичок і безпеки естетичної медицини та макіяжу може зменшити ускладнення, сприяти підвищенню задоволеність пацієнтів, забезпечити безпеку медичного естетичного процесу та досягти оптимального результату корекції зовнішності.

Ключові слова: косметичні препарати, естетика тіла, ефективність, ризики.

Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14505518

Фізична активність як провідний чинник у підвищенні стійкості до старіння

В.І. Горошко — 2024-09-30

In press

Метою дослідження став аналіз фахових джерел літератури, присвячених ролі фізичної активності в підвищенні стійкості до старіння. Розглянуто роль науково обґрунтованих програм фізичних вправ для послаблених людей похилого віку. У дослідженні використано бібліосемантичний метод та метод системного аналізу. Проаналізовано 22 джерела з MEDLINE/PubMed, Scopus та Google Scholar. З’ясовано, що демографічні зміни і старіння населення планети потребують більш ефективних методів боротьби із зростаючою поширеністю хронічних захворювань, які викликають у людей похилого віку залежність від ліків та сторонньої допомоги. Фізична активність є репрезентативним параметром стану здоров’я людини, оскільки відіграє важливу роль у профілактиці захворювань, саме тому необхідно широко пропагувати її серед людей похилого віку. Наявні переконливі докази того, що саме фізична активність є як профілактичною так і терапевтичною складовою стратегії збереження здоров'я і попередження нейропсихологічної патології та інвалідності людей похилого віку, включаючи синдроми при яких фармакологічне лікування або відсутнє, або, навіть, небезпечне. Дослідженнями доведено, що фізична активність також позитивно впливає на когнітивні функції, сприяючи церебральному ангіогенезу та збільшенню нейрогенезу і мозкового кровотоку, зменшенню проникності гематоенцефалічного бар’єру, збільшенню постачання багатої на кисень крові до головного мозку. Наголошується, що тривалі фізичні вправи є безпечними, та ефективні для людей похилого віку, переваги фізичної активності незалежно від місця проживання, побутових умов, супутньої патології, фізичної або когнітивної функції особи на вихідному рівні.

Ключові слова: збереження здоров'я, програми фізичних вправ, когнітивні функції, люди похилого віку.

Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14497201

Медико-соціальні аспекти евтаназії паліативних хворих в Нідерландах, Бельгії та Німеччині

В.Г. Нестеренко — 2024-09-30

In press

У паліативній та хоспісній медицині України існує низка невирішених правових та організаційних проблем, що стоять на заваді гідного існування безнадійно хворих пацієнтів в останні дні та місяці їх життя. У першу чергу це невирішені питання з охопленням лікуванням та доглядом достатньої кількості категорій хворих: паліативна допомога надається переважно пацієнтам онкологічного, серцево-судинного та неврологічного профілів лікування. По-друге, це відсутність адекватного знеболення для значної кількості пацієнтів стаціонарів та переважної більшості пацієнтів, що отримують лікування вдома. Доступність для паліативних хворих нещодавно легалізованого медичного канабісу залишається низькою, евтаназія паліативних хворих не легалізована. У наших попередніх дослідженнях ми з’ясували, що українське суспільство не готове до діалогу про необхідність легалізації евтаназії, а також що найкращою моделлю підготовки суспільства для евтаназії є канадська, яка базується на всебічному вивченні думок загалу та безпосередніх учасників МАС, а ще на виконанні рішень федерального суду. Стаття присвячена юридичним процедурам та соціально-медичним аспектам евтаназії та Медично Асистованої Смерті (МАС) у Нідерландах, Бельгії та Німеччині. Окремі аспекти легалізації, її контексту та обставин, порівняні з умовами України. Стаття є оригінальним теоретичним дослідженням, виконаними з використанням методу системного аналізу, порівняльного та бібліосемантичного методів. Зауважимо, що уточнюємо термінологію попередніх етапів дослідження: МАС виконується введенням смертельної речовини самим хворим, евтаназія – лікарем. На нашу думку, Україна потребує легалізації евтаназії та МАС для всіх вікових категорій, та з виконанням спеціальних додаткових процедур погодження щодо дорослих недієздатних хворих. У досвіді країн поточного порівняння ми звернули особливу увагу на запобігання зловживань при виконанні цих процедур, в умовах частою зневаги до норм закону від початку війни.

Ключові слова: паліативна та хоспісна допомога, самогубства паліативних хворих, медично асистована смерть, право на життя, право на смерть.

Лекція Василя Яковича Данилевського про науку, університет та вибір факультету (1921): коментований переклад

О.М. Білецька — 2024-09-01

In press

Харківський національний медичний університет має честь представити серію лекцій видатного лікаря Харківщини Данилевського В.Я., які за 100 років не втратили своєї актуальності та можуть бути настановою для сучасних лікарів і студентів медичних вишів. У цьому резюме ми окреслимо поради автора лекції молодим лікарям тезисно. Без загальної наукової освіти навіть хороший лікар-практик залишиться вузьким емпіриком з обмеженим розумовим кругозором. Студент повинен виконувати весь навчальний план, бо він ще не може розбиратись в придатності навчальних предметів для його майбутньої професії. Але формалізм навчальних закладів пригнічує вищі інтереси освіти, логіку та наукову істину. Наукові заняття дають людині розумову силу, моральне і естетичне задоволення. Наукові успіхи зближують між собою людей, сприяють міжнародному спілкуванні на підґрунті знань та мистецтва, праці і миру. Щоправда, взаємне розуміння охоплює лише культурні верхи населення. Тому демократизація науки необхідна для загального надбання духовних та матеріальних благ. Тому так гаряче боролися за розвиток освіти свого народу в європейських країнах після війн, тому й загальне піднесення культурної та політичної могутності Японії почалося з розвитку народної освіти. Наше фізичне та душевне здоров'я залежить від усіх умов існування людини та соціального порядку. Ось чому у всіх питаннях тілесного, душевного та суспільного життя думка лікаря має велику вагу. Щоб заслужити таку пошану, лікар має демонструвати великий такт, розуміння людей, а головне – глибокі наукові знання. Що ж робити тому, хто вже витратив на медичному факультеті 2–3 роки і лише тоді переконався у своїй непридатності? Звичайно, піти з медицини.

Ключові слова: медичний університет, медична освіта, історія медицини.