Експериментальна і клінічна медицина

Взаємозв’язок рівню сироваткового галектину-3 з дисглікемією за коморбідної кардіометаболічної патології залежно від фенотипів серцевої недостатності

К.М. Боровик — 2025-12-31

In press

Актуальність. Хронічна серцева недостатність (ХСН) – несприятлива патологія, поширеність якої зростає у пацієнтів із кардіометаболічною патологією (ішемічна хвороба серця (ІХС), цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та ожиріння). Одним з ключових профібротичних біомаркерів за даної патології є галектин-3, проте його роль у розвитку дисглікемії за коморбідності залишається недостатньо вивченою.

Мета. Вивчити взаємозв’язок рівня сироваткового галектину-3 з показниками вуглеводного обміну у хворих на коморбідну кардіометаболічну патологію залежно від фенотипів хронічної серцевої недостатності.

Матеріали та методи. Обстежено 225 пацієнтів з ХСН при ІХС, розподілених на чотири групи та підгрупи за фенотипами СН (СН зі збереженою фракцією викиду (СНзбФВ); СН з помірно зниженою фракцією викиду (СНпзнФВ); СН зі зниженою фракцією викиду (СНзнФВ)). Група 1 включала 75 пацієнтів із ІХС, ЦД 2-го типу та ожирінням. Група 2 – 50 пацієнтів з ІХС та ЦД 2-го типу. Група 3 – 50 пацієнтів з ІХС та ожирінням. Група 4 – 50 пацієнтів з ІХС без метаболічної патології. Групу контролю склали 30 здорових осіб. Визначали рівні глюкози сироватки, інсуліну, глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та розраховували індекс інсулінорезистентності HOMA-IR (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance). Рівень галектину-3 визначали імуноферментним методом. Статистичний аналіз проводили за критерієм Фішера та коефіцієнтом Спірмена (p=0,05). Робота виконана в межах дисертаційного дослідження автора.

Етика дослідження. Дослідження проводилося відповідно до норм Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024) та схвалена Комісією з біоетики Харківського національного медичного університету. Всі залучені пацієнти підписали інформовану згоду.

Результати. У групах 1 та 2 виявлено прогресуюче погіршення вуглеводного обміну та зростання галектину-3 паралельно зі зниженням фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ). У групі 2 індекс HOMA-IR при СНзнФВ був вищим за СНзбФВ на 264,8 %, а галектин-3 – на 95,4 %. Встановлено сильні кореляції галектину-3 з HOMA-IR (r=0,72; p<0,05) та глюкозою (r=0,64; p<0,05). У групі 3 зі зниженням ФВЛШ зростали лише інсулін (на 98,6%) та HOMA-IR, тоді як рівні HbA1c та галектину-3 значуще не змінювалися. Кореляційний зв'язок галектину-3 був значним лише з інсуліном (r=0,73; p<0,05).

Висновки. Інсулінорезистентність найбільш чутливо прогресує зі зниженням фракції викиду при метаболічних порушеннях. Активація галектину-3 як медіатора фіброзу та дисглікемії тісно пов’язана саме з ЦД 2-го типу. Відсутність достовірної кореляції галектину-3 з фенотипами серцевої недостатності у пацієнтів без ЦД 2-го типу підкреслює критичну роль коморбідної метаболічної патології у прогресуванні серцевої недостатності.

Ключові слова: терапія, хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет 2-го типу, ожиріння, галектин-3.

Оптимізація діагностично-лікувальної тактики при екстравазації жовчі після формування біліодигестивних анастомозів на основі прогностичного моделювання

Д.С. Козлов — 2025-12-31

In press

Актуальність. Неспроможність біліодигестивних анастомозів із розвитком екстравазації жовчі залишається критичним хірургічним ускладненням, що асоціюється з високим рівнем септичних станів та летальності. Відсутність об’єктивних критеріїв ранньої диференціації ступенів тяжкості жовчовитоку зумовлює необхідність впровадження прогностичних моделей для десуб’єктивізації хірургічної тактики.

Мета. Розробка мультифакторної математичної моделі та клінічного алгоритму для ранньої ідентифікації ризику прогресування біліарної екстравазації з метою оптимізації лікувальної стратегії.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 120 пацієнтів. Проведено оцінку діагностичних параметрів, зокрема рівня інтерлейкіну-6, градієнту білірубіну в ексудаті та анатомічних особливостей біліарного дерева. Математичне моделювання та валідація результатів реалізовані за допомогою логістичного регресійного аналізу, побудови сигмоїдальних кривих ймовірності та методу бутстреп-валідації з використанням SPSS v.26.0 (IBM США). Робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри хірургії № 1 Харківського національного медичного університету «Розробка діагностичних методів й відкритих та мініінвазивних технологій лікування захворювань та травм органів грудної та черевної порожнини, судин кінцівок у хворих у військовий час» (2024–2028 рр.), номер державної реєстрації 0124U002908.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до основних положень Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024). Усі пацієнти підписали письмову інформовану згоду на участь та обробку персональних даних.

Результати. Визначено ключові предиктори ризику жовчовитоку, а саме: повторна реконструкція анастомозу, високі стриктури, гіпербілірубінемія >100 мкмоль/л та гіпоальбумінемія. Розроблена модель продемонструвала високу прогностичну здатність (AUC 0,94; чутливість 89,3 %; специфічність 85,7 %). Впровадження триетапного алгоритму дозволило чітко розмежувати тактику лікування між консервативним веденням, мініінвазивною декомпресією при середньому ступені ризику та невідкладною релапаротомією з формуванням «керованої нориці» у разі високого ступеня ризику.

Висновки. Впровадження трирівневої системи стратифікації ризику забезпечило об’єктивний вибір між консервативною тактикою, мініінвазивними утручаннями та релапаротомією. Застосування інтервенційних радіологічних методик дозволило уникнути повторних операцій та значно покращити результати лікування.

Ключові слова: хірургія, біліодигестивний анастомоз, жовчовитік, прогнозування, мініінвазивні втручання.

Перспективність застосування рослинних екстрактів для лікування ран, інфікованих полірезистентними збудниками

В.М. Голубнича — 2025-12-31

In press

Актуальність. Глобальне поширення полірезистентних мікроорганізмів значно ускладнило лікування бактеріальних інфекційних захворювань загалом та травматичних ушкоджень зокрема. Особливу загрозу становлять полі-резистентні бактерії групи ESKAPE, що зумовлює необхідність пошуку альтернативних антимікробних засобів природного походження.

Мета. Дослідити можливість застосування спиртових екстрактів шкірок граната та коренів живокосту для лікування ран, інфікованих полі-резистентними мікроорганізмами групи ESKAPE.

Матеріали та методи. Антимікробна активність спиртових екстрактів із шкірок граната та кореня живокосту щодо полірезистентних мікроорганізмів досліджувалась методом плями (agar diffusion spot method). Цитотоксичність рослинних екстрактів вивчалась на культурах клітин людських дермальних фібробластів та остеосаркоми в тесті відновлення резазурину. Загальна токсичність екстрактів визначалась на моделі in ovo. Перепелині яйця (29 штук) було розділено на чотири групи: дві групи були оброблені екстрактами граната та живокосту, третя – фізіологічним розчином, четверта містила інтактні яйця. Статистична обробка проводилась із використанням однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA на програмному забезпеченні GraphPad Prism 8.0, достовірність різниці в групах відмічали за p≤0,05. Дослідження виконано за рахунок грантової підтримки МОН України (номер державної реєстрації 0124U000540).

Етика дослідження. Дослідження проведено у відповідності до «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах» (Київ, 2001) та Гельсінської декларації Всесвітньої Медичної Асоціації (1964–2024). Отримано схвалення біоетичної комісії Сумського державного університету (протокол № 1/02 від 18.02.2025).

Результати. Спиртовий екстракт граната продемонстрував ефективність відносно всіх досліджуваних мікроорганізмів та був нетоксичним для культур клітин на 1-шу добу спостереження у розведенні 1:8. Спиртовий екстракт живокосту продемонстрував відсутність токсичності впродовж 1, 3 та 5 діб спостереження та помірний стимулюючий ефект на культурі клітин у розведенні 1:32. На моделі in ovo продемонстровано загальну безпечність екстракту граната та стимулюючу дію екстракту живокосту.

Висновки. Спиртові екстракти шкірки граната та кореня живокосту перспективні для комплексної терапії ран, інфікованих полі-резистентними збудниками ESKAPE: екстракт граната проявляє антимікробну дію, а екстракт живокосту стимулює проліферацію клітин MG63 і HDF за відсутності загальнотоксичного впливу, що обґрунтовує доцільність їх подальшого вивчення.

Ключові слова: експериментальна медицина, антимікробні засоби, антибіотикорезистентні мікроорганізми.

Динаміка проявів стрес-асоційованих розладів та їх клінічна корекція у осіб, що займаються волонтерською діяльністю під час війни

Б.М. Сумарюк — 2025-12-31

In press

Актуальність. Повномасштабне вторгнення росії в Україну призвело до значного зростання психоемоційного навантаження на населення, зокрема на волонтерів, які перебувають у стані тривалого стресу та регулярно стикаються з психотравмуючими подіями. Це суттєво підвищує ризик розвитку стрес-асоційованих психічних розладів.

Мета. Оцінка клінічної ефективності лікувально-психосоціальної програми у зниженні вираженості симптомів стрес-асоційованих розладів у волонтерів, залучених до діяльності в умовах війни.

Матеріали та методи. У межах загального дослідження було обстежено 288 волонтерів віком [18–60] років. Серед них сформовано клінічну вибірку осіб із невротичними та стрес-асоційованими психічними розладами (n=82). У цій статті представлено результати аналізу підгрупи респондентів із розладами рубрики F43. До аналітичної вибірки увійшли 25 осіб, яких залежно від виду втручання було розподілено на експериментальну групу (n=12), яка отримувала комплексну лікувально-психосоціальну програму, та контрольну групу (n=13), яка отримувала фармакотерапію. Діагностику проводили за допомогою клініко-психопатологічного методу та психодіагностичних інструментів: короткої скринінгової шкали посттравматичного стресового розладу, шкали оцінки симптомів посттравматичного стресового розладу та шкали оцінки впливу травматичної події. Програма лікування поєднувала фармакотерапію та психологічну інтервенцію низької інтенсивності «Управління проблемами+». Ефективність лікування оцінювали за динамікою психометричних показників. Дослідження виконано в межах науково-дослідних робіт з номерами державної реєстрації 0120U101503 та 0125U001434.

Етика дослідження. Дослідження схвалене Комісією з біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол № 1 від 15.09.2022). Усі учасники підписали добровільну інформовану згоду.

Результати. В експериментальній групі виявлено статистично значуще зниження вираженості симптомів посттравматичного стресового розладу за всіма шкалами, збережене протягом трьох місяців після завершення втручання. У контрольній групі, яка отримувала лише фармакотерапію, також спостерігалося покращення, однак воно було менш вираженим і менш стійким.

Висновки. Комплексна лікувально-психосоціальна програма продемонструвала високу клінічну ефективність і може бути рекомендована для інтеграції в систему допомоги волонтерам. Її застосування сприяє підвищенню психологічної стійкості та зниженню ризику загострення психопатологічної симптоматики.

Ключові слова: психіатрія, волонтери, психосоціальна підтримка, тривога, ПТСР, стрес.

Медико-соціальне обґрунтування моделі раннього виявлення та профілактики синдрому вигорання у медичних працівників

Р.О. Іващенко — 2025-12-31

In press

Актуальність. Синдром емоційного вигорання (EBS, Emotional Burnout Syndrome) у медичних працівників є актуальною медико-соціальною проблемою, що впливає на професійну діяльність, безпеку пацієнтів та стійкість системи охорони здоров’я. Незважаючи на зростаюче визнання проблеми, стандартизовані моделі раннього виявлення та профілактики в Україні залишаються недостатньо розробленими.

Мета. Провести медико-соціальне дослідження та розробити модель раннього виявлення і профілактики синдрому емоційного вигорання у медичних працівників.

Матеріали та методи. У дослідженні застосовано метод структурно-функціонального моделювання, синтезований з аналізу літератури та емпіричного дослідження, проведеного у 2021–2023 рр. Об’єкт дослідження – 483 медичних працівники (основна група, n=294; контрольна група, n=189). Використано індексний підхід з інтегральними показниками: індекс емоційного вигорання (EBI, Emotional Burnout Index), індекс стресового навантаження (SLI, Stress Load Index), індекс підтримки (SI, Support Index), індекс доступу до допомоги (AHI, Access to Help Index), індекс навчальної готовності (LRI, Learning Readiness Index) та індекс працездатності (WAI, Work Ability Index). Прогнозування ризику здійснено за допомогою послідовного критерію Вальда. Модель валідовано методом експертних оцінок (12 експертів) за 10-бальною шкалою.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024). Схвалення отримано від комітету з етики Харківського національного медичного університету. Усі учасники надали письмову інформовану згоду.

Результати. Встановлено структурні зміни поширеності вигорання: частка осіб з EBI <40% зменшилася з 354,7‰ до 314,7‰, тоді як частка осіб з EBI >70% зросла з 191,9‰ до 231,9‰. Ідентифіковано 30 факторів ризику, серед яких найбільшу силу впливу мали організаційно-управлінські детермінанти. Працездатність медичних працівників з ознаками вигорання була низькою (середній WAI, [42,23±0,91]%). Доступ до допомоги був обмеженим (середній AHI, 59,18%), при цьому наявність спеціалізованих служб значно підвищувала шанси високого доступу (відношення шансів, OR=43,56; p<0,001). Розроблено та валідовано функціонально-структурну модель, що інтегрує скринінг, стратифікацію ризику, прогнозування та маршрутизацію до допомоги (середня загальна оцінка, [8,7±0,6] бала).

Висновки. Запропонована модель забезпечує стандартизований індексний скринінг, стратифікацію ризику, прогнозування, формалізований маршрут доступу до психотерапевтичної допомоги та моніторинг ефективності, включаючи оцінку працездатності. Впровадження моделі відповідає сучасним міжнародним підходам до управління психічним здоров’ям на робочому місці.

Ключові слова: соціальна медицина, синдром емоційного вигорання, профілактика, працездатність.

Анксіолітична дія кріоконсервованої сироватки плацентарної крові в моделі легкої вибухової черепно-мозкової травми

Д.О. Сальников — 2025-12-31

In press

Актуальність. Значна поширеність контузійної травми головного мозку під час збройних конфліктів та недостатня ефективність існуючих програм лікування постраждалих обумовлюють потребу в розробці нових терапевтичних підходів.

Мета. Дослідити вплив препаратів сироватки плацентарної крові людини на рівень тривожності мишей у моделі легкої вибухової черепно-мозкової травми.

Матеріали та методи. Плацентарну кров людини отримували з пуповинної вени післяпологової плаценти 38–40 тижнів гестації з фізіологічним перебігом вагітності. Експерименти проведено на мишах віком 6 місяців. Легку вибухову черепно-мозкову травму спричиняли, спрямовуючи вибухову хвилю потужністю 207 кПа на тім’яну ділянку голови тварини. Кріоконсервовану та кріосублімовану сироватки плацентарної крові людини вводили піддослідним тваринам щоденно протягом 5 діб, починаючи з першої доби після індукції моделі, у дозі 10 мкл внутрішньочеревно. Ступінь тривожності мишей визначали за показниками тесту припіднятого хрестоподібного лабіринту. Статистичний аналіз отриманих експериментальних даних проводили методом дисперсійного аналізу за допомогою програмного пакета "StatGraphics Plus 2.1" (Statgraphics Technologies, Inc., США). Дослідження виконано в рамках наукового проєкту «Кріотехнології в подоланні наслідків бойової вибухової травми головного мозку», номер державної реєстрації 0125U000872.

Етика дослідження. Дослідження проведене з дотриманням принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024), «Загальних принципів експериментів на тваринах», ухвалених І Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001), та «Конвенції Ради Європи про захист лабораторних тварин» (Європейської серії договорів ETS 123, 1986).

Результати. Легка вибухова черепно-мозкова травма викликає у мишей стан підвищеної тривожності. Проведення у перші дні після травми 5-денного курсу ін’єкцій кріоконсервованої або кріосублімованої сироватки плацентарної крові дозволило знизити патологічну тривожність піддослідних тварин: вони продемонстрували менший відсоток загального часу перебування у закритих рукавах лабіринту, нижчі коефіцієнти надання переваги відвідуванню закритих рукавів та перебування в них, більшу середню тривалість одного епізоду перебування на платформі між рукавами лабіринту та вищу дослідницьку активність. Кріосублімована сироватка плацентарної крові не поступалась за активністю кріоконсервованій.

Висновки. Виявлений анксіолітичний ефект застосування кріоконсервованої, кріосублімованої сироватки плацентарної крові дозволяє розглядати її як перспективний засіб подолання підвищеної тривожності – патологічного наслідку вибухової черепно-мозкової травми.

Ключові слова: неврологія, сироватка плацентарної крові, кріоконсервування, легка вибухова черепно-мозкова травма, тривожність, тест припіднятого хрестоподібного лабіринту, анксіолітична активність.

Адаптаційна роль тиреоїдної системи при синдромі низького трийодтироніну: імунно-метаболічні механізми, клінічне значення та перспективи реабілітації (огляд літератури, частина друга)

О.М. Білецька — 2025-12-31

In press

Актуальність. Синдром низького трийодтироніну (СНТ₃) є поширеним проявом тяжких нетиреоїдних патологічних станів (травми, інфекції, ішемічні та онкологічні процеси), що супроводжуються системною запальною відповіддю із домінуванням механізмів вродженого імунітету, зокрема фагоцитозу. Традиційно його розглядали як енергозберігаючий механізм, однак сучасні дані свідчать, що він відображає адаптивні зміни тиреоїдного метаболізму, пов’язані з регуляцією імунної відповіді, що зумовлює перегляд його клінічного значення.

Мета. Систематизувати сучасні уявлення про патофізіологічні механізми адаптивних змін тиреоїдної системи при нетиреоїдних захворюваннях із системною запальною відповіддю та їх клінічне значення.

Матеріали та методи. Застосовано системний аналіз і бібліосемантичне узагальнення наукових джерел. Огляд базується на публікаціях 2015–2025 рр., індексованих у PubMed, Scopus, ScienceDirect, EMBASE, Medline, Cochrane Library та Google Scholar. До аналізу включено рецензовані оглядові, клінічні й експериментальні дослідження українською та англійською мовами. Дослідження проведено як приватна ініціатива авторів, без грантової підтримки та державної реєстрації наукової теми.

Етичні аспекти. Проаналізовано публікації, що відповідали сучасним вимогам біоетики.

Результати. Зміни тиреоїдного метаболізму при нетиреоїдних патологічних станах із системною запальною відповіддю доцільно розглядати не лише як енергозберігаючу реакцію, а й як імунно-опосередковану адаптивну перебудову. Вони забезпечують перерозподіл енергетичних і мікроелементних ресурсів на користь клітин вродженого імунітету, насамперед фагоцитів, і клінічно проявляються як СНТ₃. У системному вимірі ці процеси відповідають концепції функціональної домінанти. Водночас відсутній єдиний клінічний консенсус щодо їх терапевтичної корекції.

Висновки. СНТ₃ доцільно розглядати як клініко-лабораторний прояв адаптивних змін тиреоїдного метаболізму при нетиреоїдних станах із системною запальною відповіддю. Ці зміни мають імунно-опосередкований характер і спрямовані на підтримку функціональної активності клітин вродженого імунітету. Відсутність узгоджених підходів до корекції визначає потребу подальших досліджень та інтеграції цих уявлень у єдину патофізіологічну модель.

Ключові слова: реабілітаційна медицина, нетиреоїдні захворювання, тиреоїдні гормони, тироксин, цитокіни, фагоцитоз.